Залозна Лідія Григорівна
Дата народження 06.04.1968 рік
Освіта: вища
- Київське міське педагогічне училище № 3 ( 1987 р.)
- Український державний педагогічний університет імені
М.П. Драгоманова (1996 р.)
Стаж роботи: 28 років
Кваліфікаційна категорія: вища
Звання: старший вчитель
Моє педагогічне кредо:
«Полюби Дитину.
Полюби її сильніше, ніж самого себе.
Всього себе віддавай дітям.
І тільки тоді ти зможеш іменуватися Вчителем».
В. Сухомлинський
Щастя, по чому його впізнати людству
І кожній людині?
Щастя- це коли може мати
Дати майбутнє дитині.
Г. Чубан
Мені моя мати щастя й долю дала. І, дійсно, я щаслива, бо виросла в любові. В міцних , добрих татових руках і з лагідним маминим словом. Виросла з найяскравішою веселкою, яка зачепилась з ліс на горі, перекинулась через мою хату і заховалась в лузі аж біля Дніпра. Виросла в чорнобривцях-повняках, лейстриках та калиною під вікном.
Десять щасливих років вже позаду, а школа завжди зі мною. І сьогодні, хвилююся, згадуючи той день, коли в 28 років зустрілася із своїми першими учнями. А цього року я вже всьоме веду в країну знань найменших своїх вихованців.
Найважливіше вчити дітей з любов′ю. А так вчити може тільки щаслива людина. Я щаслива, бо мене завжди любили: мама, тато, чоловік і донька, свекруха, друзі, куми. І я люблю.
Люблю розлив Дніпра у ріднім краї.
Та не такий, коли вода у погріб прибуває.
Люблю за чорні вуса чоловіка,
Хоч і бурчить, що на роботі я без міри й ліку.
Люблю свій пагінець – вже доньку вище мене.
Хоч знаю – неслухняна. Молоде, зелене.
Люблю і хор гнідинських жаб в гаю,
Хоч дописать урок нормально не дають.
Люблю дитячий галас. Він іде і в сон,
Хоч знаю потім пити «цитрамон».
Люблю ходить до церкви. Там душа співає.
Хоч і проблеми всюди…та відпочиваю.
Люблю директора. Та як і не любить.
Він не дає сидіти. Змушує творить.
Люблю свою роботу. І серйозно.
Тому перед вами –Лідія Григорівна Залозна.
Люблю, люблю й повторюю вже всоте,
Любитиму, допоки школа – радість, а непросто робота.